Нинішня нестабільність на ринку нафтопродуктів спонукає споживачів звернути увагу на альтернативні джерела палива. Найбільш перспективні з них сьогодні – скраплений та стислий газ. Це паливо є більш економічним та екологічно чистим, і, крім того, значно збільшує ресурс працюючого на ньому двигуна. У всьому світі на газі працює понад 3,2 млн. транспортних засобів (в т.ч. в Аргентині – 1,2 млн., Бразилії – 600 тис., Пакистані – 410 тис., Італії – 401 тис., США – 130 тис.). У Бразилії та Аргентині на газ переобладнається по 7-8 тис. автомобілів щомісяця. А в Європі сьогодні відбувається справжній газовий бум. Європейська Комісія планує до 2010 року. замістити природним газом до 10% споживання бензинів та дизельного палива, що відповідає переобладнанню на газ 23 млн. автомобілів.
В Україні для роботи транспорту та сільськогосподарської техніки газ використовується ще не досить широко. А головне – відсутня державна програма, що дозволяє налагодити виробництво необхідного обладнання та розробку відповідних технологій. Тим часом діяльність у цій сфері могла б стати дуже привабливою як для великого, так і для середнього та малого бізнесу ефективним об'єктом для інвестицій.
Під егідою Інституту газу Національної академії наук України розроблено Концепцію використання природного газу як моторного палива на транспорті та сільському господарстві, на базі якої пропонується створити відповідну державну програму. У концепції досить докладно розглядається фінансовий бік переорієнтації транспортних засобів на газове паливо та ефективність цих перетворень для національної економіки.
Можлива кількість транспортних засобів, що працюють на газі в Україні, згідно з зазначеними розробками, оцінюється в 300 тис. одиниць. Це дозволить замістити газом 2,5 млн. т рідких моторних палив (бензинів та дизпалива), на що потрібно щорічно витрачати близько 2,8 млрд. м3 природного газу. Для забезпечення такої кількості транспортних засобів заправними потужностями необхідно побудувати понад 2,2 тис. автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій (АГНКС), виготовити понад 1,2 млн. газових балонів високого тиску та забезпечити постачання чи виробництво паливної апаратури різних типів. Загальна вартість програми на сьогоднішній день оцінюється приблизно у 6 млрд. грн.
Найближчим часом, згідно з проведеними оцінками, в Україні можна проводити переобладнання по 20-25 тис. транспортних засобів щорічно. Відповідно, ринок здатний споживати 80-100 тис. суцільнометалевих та 20 тис. металокомпозитних балонів, а також 20-25 тис. комплектів паливної апаратури на рік (на світовому ринку переважають суцільнометалеві балони - близько 80%, решту займають металокомпозит.
В Україні для роботи транспорту та сільськогосподарської техніки газ використовується ще не досить широко. А головне – відсутня державна програма, що дозволяє налагодити виробництво необхідного обладнання та розробку відповідних технологій. Тим часом діяльність у цій сфері могла б стати дуже привабливою як для великого, так і для середнього та малого бізнесу ефективним об'єктом для інвестицій.
Під егідою Інституту газу Національної академії наук України розроблено Концепцію використання природного газу як моторного палива на транспорті та сільському господарстві, на базі якої пропонується створити відповідну державну програму. У концепції досить докладно розглядається фінансовий бік переорієнтації транспортних засобів на газове паливо та ефективність цих перетворень для національної економіки.
Можлива кількість транспортних засобів, що працюють на газі в Україні, згідно з зазначеними розробками, оцінюється в 300 тис. одиниць. Це дозволить замістити газом 2,5 млн. т рідких моторних палив (бензинів та дизпалива), на що потрібно щорічно витрачати близько 2,8 млрд. м3 природного газу. Для забезпечення такої кількості транспортних засобів заправними потужностями необхідно побудувати понад 2,2 тис. автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій (АГНКС), виготовити понад 1,2 млн. газових балонів високого тиску та забезпечити постачання чи виробництво паливної апаратури різних типів. Загальна вартість програми на сьогоднішній день оцінюється приблизно у 6 млрд. грн.
Найближчим часом, згідно з проведеними оцінками, в Україні можна проводити переобладнання по 20-25 тис. транспортних засобів щорічно. Відповідно, ринок здатний споживати 80-100 тис. суцільнометалевих та 20 тис. металокомпозитних балонів, а також 20-25 тис. комплектів паливної апаратури на рік (на світовому ринку переважають суцільнометалеві балони - близько 80%, решту займають металокомпозит.
Проте реалізація програми, зазначають її ініціатори, стримується кількома чинниками. По-перше, відсутнє виробництво широкої номенклатури газових балонів для потреб різних типів транспортних засобів та сільськогосподарської техніки – легкових машин різних марок, автобусів, мікроавтобусів, вантажного транспорту, автотракторної техніки. По-друге, в Україні не налагоджено виробництво паливної апаратури.
Ціліснометалеві балони в Україні зараз виробляє тільки ВАТ 'Бердичівський машинобудівний завод 'Прогрес'. Проте підприємство виготовляє лише балони із зовнішнім діаметром 220 мм та ємністю до 50 л, що не відповідає вимогам ринку та прийнятої в міжнародній практиці номенклатурі (діаметри від 220 мм до 406 мм та ємність до 120 л). Балони заводу 'Прогрес' за параметром ставлення маси до ємності відповідають аналогічному параметру балонів, вироблених італійської фірмою Faber (найбільшим у світі виробником цього виду продукції), а запасом міцності - перевершують їх. Це пояснюється тим, що Faber випускає балони відповідно до міжнародного стандарту ISO 11439, яким встановлений запас міцності 2,25, і використовує дешевшу сталь, близьку до 30ХМА. Запас міцності балонів, вироблених заводом 'Прогрес', є, по суті, надмірним (2,6), т.к. вони виготовляються із високолегованої сталі 20ХН4ФА. Оскільки основну частку вартості балона займає вартість металу, то українське виробництво внаслідок завищених вимог виявилося неконкурентоспроможним на міжнародному ринку. Тож для зміни ситуації на краще вітчизняним виробникам необхідно перейти на дешевші марки сталі. Номенклатура балонів за їх ємністю та зовнішнім діаметром має відповідати стандартам ЄС, а якість – міжнародному стандарту ISO 11439.
Якщо виробництво балонів стане конкурентоспроможним, їх можна буде експортувати в такі країни, як Іран, Індія, Туреччина, Пакистан, Єгипет, які прийняли широкомасштабні програми з використання газу в якості моторного палива. Можливі обсяги експорту оцінюються орієнтовно 10 тис. штук на рік.
Державним трубним інститутом (м. Дніпропетровськ) за участю Інституту газу НАН України та ВАТ 'Бердичівський машинобудівний завод 'Прогрес' було розроблено технологію та організовано виробництво суцільнометалевих полегшених газових балонів діаметром 220 мм. Вони пройшли сертифікацію в Україні та Росії за системою УкрСЕПРО.
За оцінками Державного трубного інституту вартість обладнання для виробництва 60 тис. металевих балонів на рік за стандартами ЄС за наявності трубної заготівлі кінцевих розмірів становить 3,2 млн. грн. (без урахування проектних робіт). Постачання трубної заготівлі передбачається з дослідного заводу Всеросійського інституту наукової та технічної інформації (ВІНІТІ) на дослідне виробництво Інституту електрозварювання ім. О.О. Патона НАН України та ВАТ 'Бердичівський машинобудівний завод 'Прогрес' (можливо, за домовленістю, та на інше підприємство), де проводитиметься остаточне доопрацювання балонів необхідних типорозмірів.
Ціліснометалеві балони в Україні зараз виробляє тільки ВАТ 'Бердичівський машинобудівний завод 'Прогрес'. Проте підприємство виготовляє лише балони із зовнішнім діаметром 220 мм та ємністю до 50 л, що не відповідає вимогам ринку та прийнятої в міжнародній практиці номенклатурі (діаметри від 220 мм до 406 мм та ємність до 120 л). Балони заводу 'Прогрес' за параметром ставлення маси до ємності відповідають аналогічному параметру балонів, вироблених італійської фірмою Faber (найбільшим у світі виробником цього виду продукції), а запасом міцності - перевершують їх. Це пояснюється тим, що Faber випускає балони відповідно до міжнародного стандарту ISO 11439, яким встановлений запас міцності 2,25, і використовує дешевшу сталь, близьку до 30ХМА. Запас міцності балонів, вироблених заводом 'Прогрес', є, по суті, надмірним (2,6), т.к. вони виготовляються із високолегованої сталі 20ХН4ФА. Оскільки основну частку вартості балона займає вартість металу, то українське виробництво внаслідок завищених вимог виявилося неконкурентоспроможним на міжнародному ринку. Тож для зміни ситуації на краще вітчизняним виробникам необхідно перейти на дешевші марки сталі. Номенклатура балонів за їх ємністю та зовнішнім діаметром має відповідати стандартам ЄС, а якість – міжнародному стандарту ISO 11439.
Якщо виробництво балонів стане конкурентоспроможним, їх можна буде експортувати в такі країни, як Іран, Індія, Туреччина, Пакистан, Єгипет, які прийняли широкомасштабні програми з використання газу в якості моторного палива. Можливі обсяги експорту оцінюються орієнтовно 10 тис. штук на рік.
Державним трубним інститутом (м. Дніпропетровськ) за участю Інституту газу НАН України та ВАТ 'Бердичівський машинобудівний завод 'Прогрес' було розроблено технологію та організовано виробництво суцільнометалевих полегшених газових балонів діаметром 220 мм. Вони пройшли сертифікацію в Україні та Росії за системою УкрСЕПРО.
За оцінками Державного трубного інституту вартість обладнання для виробництва 60 тис. металевих балонів на рік за стандартами ЄС за наявності трубної заготівлі кінцевих розмірів становить 3,2 млн. грн. (без урахування проектних робіт). Постачання трубної заготівлі передбачається з дослідного заводу Всеросійського інституту наукової та технічної інформації (ВІНІТІ) на дослідне виробництво Інституту електрозварювання ім. О.О. Патона НАН України та ВАТ 'Бердичівський машинобудівний завод 'Прогрес' (можливо, за домовленістю, та на інше підприємство), де проводитиметься остаточне доопрацювання балонів необхідних типорозмірів.
На сьогоднішній день металокомпозитні балони та паливна апаратура в Україні не виготовляються, а імпортуються з Італії, Аргентини. Тому реалізація цієї програми дозволить замінювати імпортну продукцію вітчизняної.
Інститутом електрозварювання ім. О.О. Патона вже розроблено основи технології виробництва металокомпозитних газових балонів високого тиску. Необхідне доопрацювання технології відповідно до міжнародних стандартів, виготовлення та випробування дослідної партії, а потім - організація серійного виробництва.
Серед підприємств, які можуть стати партнерами в реалізації 'газової програми', крім заводу 'Прогрес', розглядаються: Нікопольський південнотрубний завод, Челябінський трубний завод (постачання труб зі сталі 30ХМА на дослідний завод ВІНІТІ), Новокраматорський машинобудівний завод (закаткові машини та печі для термічної обробки),' житомирський завод 'Сектор' (ливарні заготовки, арматура, електротехнічне обладнання). Також передбачається імпортувати розкочувальну машину німецької фірми Leiko.
Для виробництва паливної апаратури передбачається постачання ливарних заготовок до науково-виробничого відділу Інституту газу НАН України, де виконуватиметься механічна обробка та комплектація апаратури. Передбачається кооперація із виробниками клапанної арматури, з'єднувальних пристроїв, електротехнічних виробів.
Як показують розрахунки Інституту газу НАН України, загальний початковий обсяг фінансування з державного бюджету для доопрацювання технології виробництва балонів відповідно до міжнародних вимог, для проведення різноманітних випробувань зразків, розробки технічних умов виробництва, видачі технічних завдань на виробництво, а також для розробки паливної апаратури та технічної документації на її виробництво складає 2,2. Загальна вартість організації виробництва балонів та паливної апаратури становитиме приблизно 19,4 млн. грн., а саме: металокомпозитних балонів – 2,5 млн. грн., трубної заготівлі кінцевих розмірів – 8,0 млн. грн., паливної апаратури – 2,5 млн. грн., суцільнометалевих балонів – 6,5 млн. грн.
Оцінка економічної ефективності програми розраховувалася з переобладнання на газ 300 тис. автомобілів, унаслідок чого буде досягнуто щорічне заміщення 2,5 млн. т бензину природним газом обсягом 2,8 млрд. м3. У початкових розрахунках приймалися ціни на бензин і стислий газ станом на середину квітня 2004 р., які тоді становили відповідно 2,1 грн./л і 0,8 грн./м3. Економічний ефект за таких цін склав би 4,56 млрд. грн.
Проте, як відомо, з кінця квітня цього року ціни на бензин суттєво зросли. Крім того, ВАТ Газпром оголосило про підвищення цін на газ з 2005р. на 24% у зв'язку із подорожчанням металу. Зокрема, вартість стисненого газу становитиме 1 грн./м3. У наступних розрахунках було прийнято середню ціну бензину 2,5 грн./л, за якої вартість 1 т (1300 л) бензину становитиме 3250 грн. У такому разі загальна вартість 2,5 млн. т бензину становитиме 8,125 млрд. грн., а вартість 2,8 млрд. м3 стисненого природного газу – 2,8 млрд. грн. Таким чином, за останніми розрахунками, щорічний економічний ефект при переведенні на газ 300 тис. автомобілів буде ще більшим – 5,325 млрд. грн.
Після того, як буде досягнуто потужності з виробництва балонів усіх типів та паливної апаратури для щорічного переобладнання на стислий газ 25 тис. одиниць транспортних засобів, економічний ефект від заміщення рідких моторних палив становитиме 580 млн. грн. на рік. Також прибутковим буде виробництво балонів ($20 на 1 балон) і комплектів паливної апаратури ($20 на 1 комплект). Загалом дохід від виробництва 100 тис. балонів на рік становитиме орієнтовно 10,6 млн. грн., а від виробництва 25 тис. комплектів паливної апаратури – близько 2,65 млн. грн.
За підрахунками Інституту газу НАН України, у разі належного фінансування вже до кінця 2005р. у нашій країні реально налагодити виробництво металокомпозитних балонів, суцільнометалевих балонів з євростандарту ISO 11439, а також паливної апаратури. Як вважає один із головних парламентських лобістів переведення вітчизняного автотранспорту на газове паливо, голова Комітету ВР України з питань екологічної політики Геннадій Руденко, ця програма має велике майбутнє: 'У проект бюджету наступного року ми запропонуємо закласти відповідні кошти для нашої програми. Точну цифру назвати поки що не можу, але її максималізуватимемо. За різними оцінками, загальна вартість програми становить $1 млрд., а для першого етапу необхідно $100-200 млн. Але, як на мене, сьогодні склалися такі умови, що навіть без фінансової підтримки з боку держави, лише за рахунок адміністративної допомоги ця програма має фантастичні перспективи'.
Інститутом електрозварювання ім. О.О. Патона вже розроблено основи технології виробництва металокомпозитних газових балонів високого тиску. Необхідне доопрацювання технології відповідно до міжнародних стандартів, виготовлення та випробування дослідної партії, а потім - організація серійного виробництва.
Серед підприємств, які можуть стати партнерами в реалізації 'газової програми', крім заводу 'Прогрес', розглядаються: Нікопольський південнотрубний завод, Челябінський трубний завод (постачання труб зі сталі 30ХМА на дослідний завод ВІНІТІ), Новокраматорський машинобудівний завод (закаткові машини та печі для термічної обробки),' житомирський завод 'Сектор' (ливарні заготовки, арматура, електротехнічне обладнання). Також передбачається імпортувати розкочувальну машину німецької фірми Leiko.
Для виробництва паливної апаратури передбачається постачання ливарних заготовок до науково-виробничого відділу Інституту газу НАН України, де виконуватиметься механічна обробка та комплектація апаратури. Передбачається кооперація із виробниками клапанної арматури, з'єднувальних пристроїв, електротехнічних виробів.
Як показують розрахунки Інституту газу НАН України, загальний початковий обсяг фінансування з державного бюджету для доопрацювання технології виробництва балонів відповідно до міжнародних вимог, для проведення різноманітних випробувань зразків, розробки технічних умов виробництва, видачі технічних завдань на виробництво, а також для розробки паливної апаратури та технічної документації на її виробництво складає 2,2. Загальна вартість організації виробництва балонів та паливної апаратури становитиме приблизно 19,4 млн. грн., а саме: металокомпозитних балонів – 2,5 млн. грн., трубної заготівлі кінцевих розмірів – 8,0 млн. грн., паливної апаратури – 2,5 млн. грн., суцільнометалевих балонів – 6,5 млн. грн.
Оцінка економічної ефективності програми розраховувалася з переобладнання на газ 300 тис. автомобілів, унаслідок чого буде досягнуто щорічне заміщення 2,5 млн. т бензину природним газом обсягом 2,8 млрд. м3. У початкових розрахунках приймалися ціни на бензин і стислий газ станом на середину квітня 2004 р., які тоді становили відповідно 2,1 грн./л і 0,8 грн./м3. Економічний ефект за таких цін склав би 4,56 млрд. грн.
Проте, як відомо, з кінця квітня цього року ціни на бензин суттєво зросли. Крім того, ВАТ Газпром оголосило про підвищення цін на газ з 2005р. на 24% у зв'язку із подорожчанням металу. Зокрема, вартість стисненого газу становитиме 1 грн./м3. У наступних розрахунках було прийнято середню ціну бензину 2,5 грн./л, за якої вартість 1 т (1300 л) бензину становитиме 3250 грн. У такому разі загальна вартість 2,5 млн. т бензину становитиме 8,125 млрд. грн., а вартість 2,8 млрд. м3 стисненого природного газу – 2,8 млрд. грн. Таким чином, за останніми розрахунками, щорічний економічний ефект при переведенні на газ 300 тис. автомобілів буде ще більшим – 5,325 млрд. грн.
Після того, як буде досягнуто потужності з виробництва балонів усіх типів та паливної апаратури для щорічного переобладнання на стислий газ 25 тис. одиниць транспортних засобів, економічний ефект від заміщення рідких моторних палив становитиме 580 млн. грн. на рік. Також прибутковим буде виробництво балонів ($20 на 1 балон) і комплектів паливної апаратури ($20 на 1 комплект). Загалом дохід від виробництва 100 тис. балонів на рік становитиме орієнтовно 10,6 млн. грн., а від виробництва 25 тис. комплектів паливної апаратури – близько 2,65 млн. грн.
За підрахунками Інституту газу НАН України, у разі належного фінансування вже до кінця 2005р. у нашій країні реально налагодити виробництво металокомпозитних балонів, суцільнометалевих балонів з євростандарту ISO 11439, а також паливної апаратури. Як вважає один із головних парламентських лобістів переведення вітчизняного автотранспорту на газове паливо, голова Комітету ВР України з питань екологічної політики Геннадій Руденко, ця програма має велике майбутнє: 'У проект бюджету наступного року ми запропонуємо закласти відповідні кошти для нашої програми. Точну цифру назвати поки що не можу, але її максималізуватимемо. За різними оцінками, загальна вартість програми становить $1 млрд., а для першого етапу необхідно $100-200 млн. Але, як на мене, сьогодні склалися такі умови, що навіть без фінансової підтримки з боку держави, лише за рахунок адміністративної допомоги ця програма має фантастичні перспективи'.